Старенька бабуся вийшла із хати
Стала на порозі із сумом в очах.
Пильно вдивляючись в обрис дороги
Побачила хлопця із ранцем на плечах.
Невже мій синочок вернувся додому
З тієї проклятущої війни?
Невже комусь краще, щоб плакала мати,
Невже не відчувають своєї вини.
Не плачте матусі така наша доля
Весь вік виряджати і ждати синів.
Хай згинуть усі хто війну починає,
А наші сини щоб вертались з боїв.
Щоб небо було чисте завжди над нами,
Щоб біль не торкнувся наших сердець.
Щоб в дружбі і мирі жили ми із вами,
Щоб нам допоміг наш Бог- Отець.
Послание всем матерям
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2017
Свидетельство о публикации №117081407340
Свидетельство о публикации №117081407340
Рецензии