Коли же лютая зима,
Розсипле самоцвіти,
Я не сиджу тоді сама,
Роблю із сніга квіти,
Хоча холодні всі вони,
У них стеклянні очі,
Краду красу я у зими,
Це мрії є дівочі.
Щоб дарувати їх тобі,
В долонях донести,
Здивуєшся тому тоді,
Не страшно їм зими
Закрий в долоні, зачекай,
Відкрий, лише водиця,
Ось так мене завжди кохай,
Я стану мов криниця.
Розтопиш палким серцем в мить,
У очі заглядає,
З долонь далекая блакить,
І сонечко заграє.
Коли суворая зима
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117081404428
Свидетельство о публикации №117081404428
Рецензии