Розіп'ятий часом
В сім'ї малюк родився непримітній,
на ноги став, навчився розмовлять.
Він з малечку жував один хліб житній
й старанно вчивсь читати і писать.
Прийшла весна і жив він як учили
в родині, школі, ВУЗі – у труді.
Не називав нізащо чорне білим,
ні потім, ні у роки молоді.
І звідки тільки брались в нього сили,
коли кайлом махав все обіруч.
Життя його низьке і загрубіле
хрипіло важко, як басовий ключ.
А час меткий, летів немов на крилах,
минуло літо стрімко, хоч кричи…
В свинцевім небі осінь розгубила
вже журавлині й гусячі ключі.
Хоч не одне із себе скинув ласо
і довго ще планиді не коривсь,
розіп’ятий все ж невблаганним часом
на перехресті долі він лишивсь.
14.08.2017
Распятый временем
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117081410033
Свидетельство о публикации №117081410033
Рецензии