Темрява у місті, пітьма у душі.
Тиша добиває, наче ми чужі.
Загубила тебе - загубила все!
Кров отруту в душу повільно несе.
Біль вже не минає, не лікує час...
Ти повірив іншим, зраджуючи нас.
Загадкова доля... Хтось тобі сказав,
А ти їхню "правду" на серце нанизав.
Я тону в безодні, і втрачаю ціль...
Я тепер самотня - ти мене убив.
Я не розумію, чому так усе.
І таксі порожні їдуть по шосе.
Відчуваю: хвора... Недовірою...
Рани відчуваю оголеною шкірою.
Мені все набридло - я вже не живу,
І нема різниці у сні, чи наяву.
Дякую усім тим, хто мене почув,
І душу наївну хто мою відчув.
Більше я не вірю - це не моя гра!
І не пущу в душу... Все! Мені пора!
Я тону в безодні, і втрачаю ціль...
Я тепер самотня - ти мене убив!
Я не розумію, чому так усе...
І таксі порожні їдуть по шосе.
Ти мене убив
© Copyright: Лиса 25, 2017
Свидетельство о публикации №117081308654
Свидетельство о публикации №117081308654
Рецензии