Протестанти, 500 рокiв реформацii

Та  подія, нами  не  забута,
Хоча  літ   минуло  вже   п’ятсот,
Як  у  християнстві  Мартін  Лютер,
Корінний  зробив  переворот.

Бо  багато  в  чому  відступила,
Церква  від  ПисАння  на  той  час,
Папство  грошолюбством  погрішило,
Бувши  «непогрішним»   водночас.

В світі  нехтувалось  Слово  Боже,
І  були  насамперед  глухі,
Ті  до  нього, хто  хотів  за  гроші,
Відпускати  людям   їх   гріхи.

Папство  викривали  і  раніше,
У  вогні  за  це  Ян  Гус  палав,
Воно  встояло, але  найбільший,
Напад  на  відступників  чекав.

Саме  Лютер  тезами  своїми,
Нищівний  удар   йому  завдав,
Роль  тієї   Церкви  у  спасінні,
Також, під  великий  сумнів   брав.

Лютеру  вдалося  врятуватись,
І  з’явилась  згодом  течіЯ,
Протестантською, що  стала  зватись,
І  до  неї  ось  належу  я.

Бо  вважаю, що  із  богослов’я,
Котре  наставляє  нас  і  вчить,
Саме  протестантське  у  основі,
Ближче  всіх   до  Біблії   стоїть.

І  тому  прийняв  я   без  вагання,
П’ять  його  положень  головних -
Істинне  лише  ОДНЕ  ПИСАННЯ,
Так  говорить саме  перше  з  них.

Друга  догма  в  тому  полягає,
Що  діла  спасіння  не  дають,
ТІЛЬКИ  ВІРА  нас  одна  спасає,
А  діла,  слідом  за  нею  йдуть.

ТІЛЬКИ  БЛАГОДАТТЮ  ми  спасіння
можемо  отримати - бо  це,
Божа  милість, що  заради  Сина,
Задарма  усім  дає   Отець.

А  ХРИСТОС  ОДИН  наш  посередник,
Що  стоїть  між  Богом  і  людьми,
Папу  ж,  Діву, чи  святих  в  веретах,
Люди  хибно  вибрали  самі.

ТІЛЬКИ  БОГУ  СЛАВА  нехай  лине -
Так  говорить  п’ятий   постулат,
Бо  хто  інший, ще  віддав  би  сина,
За  спасіння  наше, грішний  брат.

І  коли  зовуть  нас  протестанти,
Це  мені нагадує  про  те,
Що  нам  треба  грішний  світ  долати,
Оголошувати  злу  протест.

Не  лише  спасати  самих  сЕбе,
Благо - Правда  вже  відкрита  нам,
А  вказати  людям  шлях  до  Неба,
Словом  Божим  і  своїм  життям.