Пригорни...
Ці століття розчинять секунди любові,
що вночи промайнула...
Захекані люди шука
троянди в полові...
А Бог - то не серце!
Він - тепла рука,
що стискає за горло минуле...
До весни
вже не матимем змісту на хмарах шукати
обережність і славу.
Вмираючим світ до душі,
ось тільки на шатах
хтось втомлений смертю напише вірші,
а у стриманім натяці кави
тільки сни...
І твоя очевидність потрохи заграє
на малюнках до п'єси
про сором за крок в далечінь...
Прощення немає.
Воно не дається за тихе "амінь"
на зупинках молитвопроцесу...
Розіпни!..
Розіпни на хрестах цих дешевих ілюзій,
і відкрийся, як квітка,
змиваючи з вересня пил...
Я буду на смузі,
без шансу на вітер, без неба і крил...
В Чернівцях.
У блакитному.
Влітку.
Кохання як крок у прiрву
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117081107511
Свидетельство о публикации №117081107511
Рецензии
