На гранi
любові, нервів, почуттів,
стрічаємо світанки ранні
й кохання захід у житті.
Ми топчем ряст, немов існуєм,
існуємо – не живемо.
Життя безцінне тане всує,
а ми вперед все спішимо.
По лезу ковзаємо бритви
чи балансуємо під час,
але шаленої гонитви
витримує не кожен з нас.
Все ж зупинись перед обривом,
хоч на останній стань межі –
не балансуй на грані зриву,
хай як не манять міражі.
10.08.2017
Свидетельство о публикации №117081006210