Я люблю твої світлі очі,
Розум, щирість, усмішку твою,
Ніжність, думку твою пророчу,
І доріжку, що разом стою.
Твої скроні люблю сріблясті,
Теплий дотик твоєї руки,
Навіть біди люблю й напасті,
Що судилося разом пройти.
Твою втому люблю терпляче.
Всі гіркоти твої переп'ю,
Пам'ятаючи те хлоп'яче
І нестримно жагуче - "Люблю".
Най пошле тобі Боже віру,
Благодаттю тебе огорне.
Що судилось - грішми не зміриш,
А кохання величне й святе.
Кохання наше святе
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2017
Свидетельство о публикации №117081003453
Свидетельство о публикации №117081003453
Рецензии
… Кидають спогади у вирiй благодатi,
Що серце тишком позбавляє волі.
Побачення в вечірній сіножаті,
З цілунками в духмяному стодолі…
В уста, як в пелюстки, твої вростати,
Про все на світі в мить одну забути.
В мереживнім подолi заплутати,
Стрiмке колiно дотиком вiдчути…
Валерий Анатольевич 2 13.12.2020 06:30 • Заявить о нарушении
Що серце тишком позбавляє волі.
Побачення в вечірній сіножаті,
З цілунками в духмяному стодолі…
В уста, як в пелюстки, твої вростати,
Про все на світі в мить одну забути.
В мереживнім подолi заплутати,
Стрiмке колiно дотиком вiдчути…
Валерий Анатольевич 2 13.12.2020 06:30 • Заявить о нарушении
Дякую за чудовий поетичний відгук. Нехай Вам щастить. Зі святом Вас!
Вера Бондаренко-Михайлова 13.12.2020 21:23 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 13.12.2020 21:23 Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.