Шлях до мети

Моє життя так схоже на пустелю-
Мої гріхи у мене на плечах.
Я, ніби пілігрим, спраглий і засмаглий,
Несу надії на краще життя.

Зірки у небі віддаляють спрагу.
Мов свічка, я палаю під дощем.
Я висловлю батькам своїм повагу
За те, що я жива допоки ще.

Я бачу в снах твої щасливі очі,
Та день за днем втрачаю здравий глузд.
І, ніби уві сні, вуста пророчі
Мене підводять близько до спокус.

Зірки під ранок вимкнуть своє світло.
Холодний подих лезом ріже час.
Але душа, як ніжна перша квітка,
Прекрасна без каміння і прикрас.

Зриває дах суворе божевілля,
І грають почуттями янголи.
І кровоточать рани із похмілля,
Малюючи у тиші символи.

П'янка отрута забиває подих.
Тікаю знову... Знову навмання...
Я вже забула присмак насолоди,
І у думках молитва-каяття.

Я знов до крові розбиваю крила...
Для всіх я - та, що вже не може йти...
Та тільки друге дихання відкрила,
І все зроблю, щоб дійти до мети.