Iгри ненаправду

Співу не буде.
І музика гратиме тихо.
Шанс повернутись на Землю безслідно пропав.
Ми долетіли...
На щастя...
На долю...
На лихо.
Той, хто відправив, миттєвості краху проспав...
Співу не буде.
Осанну не гратимуть небу.
Всі, хто бажає, рятуйтесь у вірі і снах.
Там, перед стартом, кохання було за потребу...
Тут за потребу - єдиний-однісенький страх...
Співу не буде.
Нас грали, мов партію в покер.
Подорож щастя - це дослід звичайного зла.
Довгий політ стане відстанню в декілька кроків,
зроблених в літерах, схованих димом числа...
Співу не буде.
Догралися бісові діти.
Вітер прикриє невдачі подоланих меж.
Мав би почути, та мусить віднині творити!..
Мав би дізнатись, та щезнув в руйнації веж...
Співу не буде.
Гравці відлетіли дограти.
Темрява всесвіту змила безумство надій.
Батько покинув, і щезла у здогадках Мати
шепотом космосу ледве дописаних мрій...
Співу не буде.
Погрався й легенько покинув.
Хтось на порозі розкаже про крапки між слів...
Слів, за якими до Нього, нарешті, долине
усміх дитини, в якій починається спів..:)