Мені б хотілось у вир з головою
Не жалкувать, не плакать, не страждать
Нитки всіх обіцянок розірвати
І ніжитись, і міцно обіймать.
Мені б хотілось ув очах втопитись,
І поріднитись із єством твоїм,
І ні про що на світі не журитись
В тобі світитись іменем своїм.
Мені б хотілось слухать тебе вічно,
І відмахнутися від думки-протиріччя,
І грітися у вогниках очей,
І пити ласку зоряних ночей.
Але тобі цього мабуть не треба.
Нам не літати разом на край неба.
Ти мабуть задаліла далина.
По тобі в коси вплелась сивина.
Моє ти нерозтрачене кохання,
Моя жага і пристрасті ковток.
Не сталося сердець наших єднання
Ти відлетів на вічно-вічний строк.
Я відболіла стомлена тобою.
Твоїм мовчанням - лід не розтопить.
Я просто птаха наполохана юрбою.
Що відбуло - за вітром відлетить.
Менi б хотiлось у вир з головою
© Copyright: Вера Бондаренко-Михайлова, 2017
Свидетельство о публикации №117080703601
Свидетельство о публикации №117080703601
Рецензии
неразделенная она всегда с грустью и болью.
Вера Бондаренко-Михайлова 07.08.2017 19:10 Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 07.08.2017 19:10 Заявить о нарушении