Дай поетові сміливості, Всевишній,
голову йому якмога вище підніми.
Він для тебе часто - третій лишній
між стоустим небом і людьми.
Це ж бо він віршами викликає
блискавки, дощі, небес аквамарин,
щоб плескали люди язиками:
«Він такий-то! Ох, такий-то син!»
Просто він – душа нарозхрист,
і на трон не прагне, ти не бійсь,
день від ночі відрізняє просто,
хоч йому чолом диявол бий.
Краще за усіх він чує, третій лишній,
він нічий, та все ж він твій увесь.
дай поетові сміливості, Всевишній.
А нахабство у поета єсть.
Дай, Всевишнiй!
© Copyright: Петр Скорук, 2017
Свидетельство о публикации №117080701676
Свидетельство о публикации №117080701676
Рецензии