Я дуже легко уявляю тебе - яку не знаю... М. Форма

http://www.stihi.ru/2017/08/07/203


Оригінал:


Я дуже легко уявляю тебе: таку, яку не знаю,
тебе, таку, яку лиш мрію, тебе, якої ще нема.
Нема... Лиш мрію... І не знаю... Та вже люблю, уже кохаю.
І переконаний у мріях, що уявляю недарма.

Я що таке моя уява: мій певний досвід, два інстинкти,
і – мрія, мрія, мрія, мрія... Ніхто ще так не мріяв мрій.
Ось мріється поцілувати твої м’які і теплі лікті,
коли під головою руки складаєш і шепочеш: «Мій...»

Там, де завершиться уява, там починається кохання:
виснажлива щоденна праця, котрої жду і не боюсь,
та, на яку іду свідомо, іду без жодного вагання.
І – подумки – цілую келих омріяних моїх спокус...


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Тебя легко я представляю: такой, кого совсем не знаю
Такую, о какой мечтаю, тебя, какой и нет ещё.
Ну нет: мечтаю. И – желаю…Уже люблю, уже кохаю.
И убеждён в мечах заветных, что верен и надёжен счет.

А что моё воображенье: инстинкт, последний  опыт. Точка.
Мечтаний – волны, волны, волны…Кто смог ещё так, Боже мой?
Мечтается поцеловать мне волнующие локоточки,
Когда под голову ты руки уложишь и прошепчешь: «Мой…»

Начнётся там моё кохання, где кончится воображенье:
Труд будничный и ежедневный, но изнуренья не боюсь,
Иду сознательно на это и без единого сомненья
И в мыслях я бокал целую, в котором и'скус и иску'с…


Аватар Автора оригинала…