Ти прийшла до мене на світанні,
Із моїх давно забутих снів.
Засвітилась зіркою кохання,
Щоб я вогнищем не гаснучим горів.
Принесла мені спогади ранні,
В ту осінню, заплакану ніч.
Коли зорі ховались останні
І котився туман по обіч.
І я бачив, як падали зорі,
Як молилась до неба земля.
І у вічнім безмежнім просторі,
Слав'ять янголи твоє ім'я.
В ту таємну, знаменну хвилину,
Вічний поклик в собі я відчув.
Заціловану сонцем калину,
Як тебе, до душі пригорнув.
Ти з'явилась в проміннях барвистих,
Із моїх не тлумачених снів.
Чи з водою гірських джерел чистих,
Що лилась в мою душу мов спів.
Ти прийшла коли квіти зів'яли,
Розмітав вітер листя в саду.
Та в душі моїй весни буяли,
Я на зустріч коханню іду.
Хай не згасне повік це кохання,
Буде ніжним, як ябнуні цвіт.
Бо не перше воно а останне,
В нім відлуння моїх юних літ.
Ти прийшла до мене на свiтаннi
© Copyright: Иван Дорош, 2017
Свидетельство о публикации №117080605710
Свидетельство о публикации №117080605710
Рецензии
Радость встречи и печаль разлуки
Пережить поможет любовный стих
С торжеством игры и муки,
В котором хорошо стоят слова и звуки.
Емельянов-Философов 14.05.2023 07:49 • Заявить о нарушении
Пережить поможет любовный стих
С торжеством игры и муки,
В котором хорошо стоят слова и звуки.
Емельянов-Философов 14.05.2023 07:49 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.