Мои вирши

Прості, наївні, сумовиті,
Ви народилися в душі,
Гіркою долею сповиті
Мої супутники — вірші.

Були ви довго в небутті,
Проспали весну, літню пору,
Нелегко вам в кінці путі
Долати  цю високу гору.

Мої вірші недолік мають —
В них мало радості земної,
У них, на жаль, переважають
Відтінки осені хмурної.

Коли життя іскра проснулась,
Що тільки тліла до сих пір,
До мене рима доторкнулась
Та й попросилась на папір.

І зарясніли на папері
Сумні, несміливі рядки,
Відкрилися забуті двері,
Мого дитинства сторінки......




А.Костенко.      Украина.     Рубаный  Мост.


Рецензии