Всё это - жизнь. Иван Коваленко

Це все - життя!

Велике місто. Площа. Люди
Снують, спішать не знать куди.
Ростуть великі новобуди,
Кричать веселі поїзди.

Далекі села. Сіють ниви –
На поле вийшли орачі;
Гримить гроза, проходять зливи,
І журавлів летять ключі.

Там заєць слуха шум вільшини,
В деревах чуть пташок пісні,
Піднявшись з дальньої вершини,
Орел повиснув в вишині.

Маленький жук повзе у нору,
Мурашки свій ладнають дім.
Бджола дзвінка злітає вгору
В промінні сонця золотім.

В воді брудній, в калюжах долі
Бактерій тьма і тут, і там.
Мала амеба ось поволі
Клітину ділить пополам.

У кожнім атомі протони
Таять енергію свою.
Навколо різні електрони
Літають в замкненім строю.

А далі там хвости комет,
Безмежний простір небуття,
Багато сонць, світів, планет,
Комах, людей... це все – життя!
----------------------------------
«Всё это – жизнь» И.Е.Коваленко

Огромный город. Площадь. Люди
Спешат не знаемо куда.
Здесь возводить дома мы будем,
Пускать экспрессы-поезда.

Далёкий хутор. Сеют нивы,
На поле – пахари, грачи;
Гремит гроза, дождь торопливый,
Журавль над крышами кричит.

Там заяц скачет по долине,
В осинах – птичий разговор,
Поднявшись с голубой вершины,
Орёл повис над кромкой гор.

Там малый жук в нору стремится,
И чинят муравьи свой дом,
Летают пчёлы, мухи, птицы
В луче горячем, золотом.

В воде нечистой, в грязных лужах
Бактерий тьма и тут, и там.
Амёбе размножаться нужно,
И клетку делит пополам.

И в каждом атоме протоны
Хранят энергию свою.
Повсюду быстро электроны
Летают в замкнутом строю.

А там, вдали, хвосты кометы,
Простор бескрайний там дрожит,
Там много солнц, светил: планеты,
Жуки и мы… всё это – жизнь!

(5.08.2017)