Якби думки ставали фарбами,
Я б намалювала твій портрет блакитним.
Небесним, світлим маревом,
Теплим, близьким, рідним...
Мені б бракувало пензлів,
Мені б бракувало образів;
Як зараз — бракує слів,
Як зараз — бракує виразів.
Я б довго із ним носилася,
Нікому не показуючи.
Як зараз мовчати божилася,
Про тебе рими складаючи.
Я твій портрет, зім’ятий
В блокноті носила усі ці роки.
А тепер довелося згадати..
«Так буває, що спогади народжують...» рядки.
Твiй портрет
© Copyright: Мариулла Дми, 2017
Свидетельство о публикации №117080507107
Свидетельство о публикации №117080507107
Рецензии