Про що не знаєш, не пиши
Чого не чув, чого не бачив,
А мрії? Також залиши,
От так то і живи козаче.
Нехай собі свербить рука,
Нехай душа тікає в п’яти,
Нехай десь мелеться мука,
Не квапся з неї випікати.
Нехай думки, мов жорнова
Відділять залишки полови,
Нехай відстОяться слова,
В чернетках різних паперових.
Потім уважно прочитай,
Чи є там щось непересічне?
Щось випий, можна той же чай
І розпали усім цим пічку.
Дивись на вічне, на вогонь.
Він все читає так уміло.
Відчуй долоні біля скронь,
Зрівняй тепло душі і тіла.
А вже тоді, якщо пече,
А сльози заповняють очі
І з тебе щось от от втече,
Тоді уже писати конче.
Вогонь чита так ум ло...
© Copyright: Сергей Заграбайло, 2017
Свидетельство о публикации №117073108085
Свидетельство о публикации №117073108085
Рецензии