* * *
Прошивають постріли повітря,
Рвуться міни, знову кулепад…
На землі скервавлена палітра –
І накрив солдатів «вогнеград».
Та жаска картина… Страшно знати –
І кінця та краю в тім нема…
Що ж бо нам від ворога чекати?
Та ж в крові вже не одна зима.
Серед ночі – зарево в повітрі.
На світанку – знову сипле «град»,
Наче мак потертий у макітрі,
Голови кладуть за братом брат.
Плач і стогін, скрегіт увостаннє…
І обійми матері-землі...
Серцю тужно, наче птах надранній
Пісню тче для вічності в імлі.
30. 07. 2017.
Прошивають постр ли пов тря
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2017
Свидетельство о публикации №117073100179
Свидетельство о публикации №117073100179
Рецензии