Самотня нiч
В вікні зависнув місяця ріжок,
Самотня ніч кудись у безмір лине.
Сріблястий промінь впав на моріжок
Й минулого змальовує картини.
А спогади клубочаться у сні,
Вихлюпують за край палкі сюжети…
Мені розлуки пута затісні,
Мені б – кохання! А тоді хоч в Лету!
…Гойдавсь ріжок, світлішало в вікні,
Спливала ніч, насичена жагою…
Ти й завтра будеш радістю вві сні
І душу лиш тобою я загою!
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117073008316
Свидетельство о публикации №117073008316
Рецензии