Дощем до останніх куточків промита,
Душа спочиває від втрат.
Уже й Рубікон, і заплачене мито,
Й немає дороги назад.
А повість життя – наче фільм без фіналу…
Чи то режисер не зумів?..
Бо я ще не встигла, мені іще мало
Кохання, і щастя, і слів…
Хай ніжністю вечір спадає на плечі
Й мене забира від зневір…
Ще будуть над хатою гнізда лелечі,
А біль упаде в синєвир.
Дощем до останнiх куточкiв...
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117073008302
Свидетельство о публикации №117073008302
Рецензии