Знов весна. Ранок шалено проситься
Сісти до потягу та й розсікати степи
Закуйовджені хмари над сивою Хортицею–
невідомі світи.
Під скрегіт коліс іржавого потягу
Стуки власного серця здаються мантрами
Поки ти не згадаєш, насправді хто ти є
Зазирнувши в вікно, за яким ціле місто спатиме.
Та безсоння бере реванш вже місяць поспіль
Химери з картин Далі здаються нормою
І м’яка, накрохмалена кимось постіль
Пахне снігом з світів невідомих.
Знов весна
© Copyright: Юлия Арвенн, 2017
Свидетельство о публикации №117073005472
Свидетельство о публикации №117073005472
Рецензии