Відкрию тобі страшну таємницю:
В грудях у мене б'ється граніт,
А серце ховаю у срібну скарбницю —
Суцільна темрява, воно не бачить світ.
Скарбниця — у безодні моря,
Її береже кароокий дракон —
Її там не дістане горе,
Туди не сується навіть Гвідон.
Але дракон все частіше сумує
І часом проситься на берег.
Вважає він, що серця не існує,
Мовляв це вигадка, що є лиш на паперах.
Порвав ланцюг, майнув угору
І треба ж було статись так,
Що саме в цей час словотвору
На небі пролітав літак!
Пілот побачив щось блискуче,
Пірнув із аквалангом водолаз,
Досяг він миттю дна рішуче
І серце моє дістав воднораз.
Граніт розбився, серце трепихнулось,
І розум мій навік заполонив
Той вололаз, лице ч'є посміхнулось,
Коли в'язницю срібну відчинив.
Срiбна скарбниця
© Copyright: Катерина Фесенко, 2017
Свидетельство о публикации №117072907503
Свидетельство о публикации №117072907503
Рецензии