Дощу волосся

Волосся я твое розгладжу,
цілую хвилями мов лінію землі
цілує океан ......,
ледь-ледь, за вушком.... напівторкаючись...
і розплітаю коси перед сном
і розпускаю їх по простирадлу
горизонтів - за межі всесвіту
розкидуючи пасма
безкрайніх мрій
заквітчую вінками пестощів....
на ранок вийдемо надвір -
дощ обіймає нас за плечі
нашіптує про Божу ласку, стиха, щось...
лягає й ластиться
мов пес самотній,
що хоче поділитись таємницями
... послухай дощ,
візьми його долоню
прохолодну,
заглянь йому у очі
там усі
майбутні зливи
і громИ,
і блискавИці
Бога-Сотворителя.....
що кожного їз нас створив
з струмків весняних,
з берега та океану,
і з сонця, 
з нашого мовчання
майбутнього
над морем вранішнім....
і з тої зустрічі
яка навік зєднає
колись в далекій
синій далечіні
когось із кимось
.... з усіх майбутніх
снів і пристрастей, кохань
- створив давно,
далеко так в минулому,
що і забути встиг,
... та хтось про когось
спробує згадати....