Ми зустрілись-сивіли вже скроні,
Але вечір життя не спадав ще у ніч.
Пам"ятаєш:блакитні ялинки там,на пероні
Торкались твоїх передпліч.
Ми зустрілись тоді,коли дим з попелища
Ще не здіймався,не відлітав..
Коли душі ставали все ближче,
прохолодою жовтень нас обгортав.
Не судилось,примхи долі,не наша провина.
На життєвому полі війни хуртовина
Замітає байдуже сліди.
Сподіватись - запізно наразі.
Подивись у вікно,любий друже,
Не вітвір фантазій:
Білий сніг та квітучи сади...
Не судилось...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117072903456
Свидетельство о публикации №117072903456
Рецензии