Чи знаєш ти, що я відчуваю?
Чи знаю я, що в тебе на душі?
Чи відчуваєш ти що-небудь взагалі?
Я, може, забагато уявляю...
Чому такая беспомічна людина
Перед лавиною любовних почуттів?
І з нею тане від звичайних слів,
Сміється і радіє, мов дитина...
Життя це річ така несправедлива!
Я плачу і я злий на цілий світ:
Чому існує мить, коли тобі болить?
Чому? Чому буваеш нещаслива?
В моєму серці вже ростуть твої сади,
Та розцвітають всупереч ваганням.
Не знаю, чи помре моє кохання,
Але прийшло воно, і вже зі мною ти
Назавжди і довіку. Назавжди.
21 березня 2017 року
***
© Copyright: Антон Куковякин, 2017
Свидетельство о публикации №117072809116
Свидетельство о публикации №117072809116
Рецензии