Частина 3. Знайомство

МАЛАХІВ КУРГАН
Історична поема

Частина третя.
Знайомство.

Наступного дня на Малахів курган
Андрія Бобра відіслали,
За батьком Митько без ніяких вагань
Пішов, хоч його відмовляли.

Матроси казали: «Із тебе, Митьку,
Вже досить Синопського бою!
Бездумно під кулі не лізь, малюку!»
Та юнга махнув лиш рукою –
«Який я малюк? – морякам він відрік.
Я байдики бити не стану –
Мені вже іде чотирнадцятий рік!
Будь-що – не піду я з кургану!»

Матроси не стали йому докорять
І рушили шанці копати.
Митько не збирався від них відставать
І теж взяв у руки лопату.

Зненацька чийсь голос – дитячий, дзвінкий,
В Митька за спиною роздався:
«Гей, як тебе звати? Ти звідки такий
У нас на кургані узявся?».

Митько обернувся і двох хлопчаків,
Запилених, босих, побачив.
Один був приблизно Митькових років,
А інший – молодший неначе.

«Дмитром мене звати. Я сам з корабля.
Лінкор “Три святителі” - чули?
А вам що тут треба? Ви хто? Звідкіля?»
«Я теж з корабля. Із “Кагула”», -
Митькові відмовив найстарший хлопчак.
«Добряче товкли вороженьків
В Синопі ми з батьком. Він в мене моряк.
А звуть мене Вася Даценко».

«А хто це з тобою, дрібненький такий?»
«Та це Рибаченко Максимко».
«Теж юнга?» - «Яке там! Занадто малий.
Одинадцять буде лиш взимку…
До наших батьків на курган ми прийшли.
Стріляти з мортирки я вмію!
Не можу сидіти я вдома, коли
Ідуть вороги на Росію!
Максим, як реп’ях, невідомо-чого
Пристав, і за мною – усюди.
Спочатку збирався прогнать я його,
Та потім роздумав – хай буде!»


читати далі: Частина четверта. Загибель Корнілова.
http://www.stihi.ru/2017/08/14/201