Твір, який вилетів —
з дев’ятнадцятої поеми
От в повітрі —
болюче пекуче
що фігурки
смолисто скидало
і викидало із скупчень
те й майбутнім писало —
слідами самої вуглини
і крутилось
вовчками по
зеленій долині
Не давалося в руки —
хвилиною перефарбовані коні
дико оком
косилися
рік дерева
втікали червоні
Кров і золото
ллялися ллялися
в тріщину неба!
Селезінки мовляли
Що так воно буде
й так треба
Одяг тлів
лиш так доля жаріє глибоко
враз спаде більмо
з тебе і з неба —
враз гляне
Всевидяще око...
З правом на справедливість
що як не місцева ноша
б’є у груди! й навіщо вона?
і підкошує...
і за все винуваті ми врешті:
світ в прогірклій одежі...
Це біжить як огненне лоша
ба!... душа ж.
1996
Тв р, який вилет в з дев ятнадцято поеми
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117072804223
Свидетельство о публикации №117072804223
Рецензии