Ані кроку без тебе, ані і пів кроку без тебе.
Я люблю відчуття, як з'єдналися пальцями руки,
як єднаються пальці в такі невимовнії звуки –
ті, які на землі чує квітка, а хмарка – на небі.
І долоню – в долоню: хай дивляться люди, хай бачать.
Ми на інших не будем дивитись – нам ніколи, зайве.
Хай усі, хто не вміють єднати долоні, заплачуть,
бо не знають, як гріє долоней поєднаних сяйво.
Так і будемо йти – наших пальців тепло відчувати,
а як втомимось – сядем на лаву у парку старому.
Але рук не рознімемо: пальці повинні співати
пісню дотиків – квітам і хмарам, а більше – нікому...
Анi кроку без тебе, анi i пiв кроку без тебе
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117072801544
Свидетельство о публикации №117072801544
Рецензии