***
Як сумно мені на душі,
Сідаю до столу писати,
Струмками і сльози,й вірші,
І сум мій вита коло хати...
Захмарить, бува, як ніколи,
Хоч в степ біжи вітер де, поле,
З"їдає так туга, згриза,
Неначе підступна гюрза...
Кільцями під серцем згорнулась
І кров мою смокче і п"є,
В могилах аж рідні здригнулись,
Болить бо у всіх "за своє"...
Відлига відляже на хвильку-
Знов згадки, журба сили п"є,
Про маму, про тата, дитинку...
Вертають на коло своє...
Хоч бачу безвихідь у скруті,
Та серце в скорботі без них,
Тепло слів,добро не забуті,
Найближчих забути нам гріх...
Шукаєм святої любові,
Та годі, заміни нема...
Любові тії, що "по крові"-
Пустеля без краю німа...
Як сумно мені на душі,
Сідаю до столу писати,
Струмками і сльози й вірші,
І сум мій вита коло хати...
***
Як сумно менi на душi...
© Copyright: Ирина Боговина, 2017
Свидетельство о публикации №117072705551
Свидетельство о публикации №117072705551
Рецензии