Росте любов

                "І він простий — Любов, Слово, Христос."


Клени впливають в нас—
на жовтих черепашках…
І щемно й лоскітно для душ,
і спів, і сміх.
А поцілують враз
і той, хто є пропащим,
І хто вже люблячий: так хочуть їх!

А жінка раптом, —
скажете, що безголовість, —
Обгортку кинула позаду
своїх ніг.
Кричить серцям!—нема в жінці
любові...
І серце схолода — від муки всіх.

А друг ще ходить до краси,
тож ходить скоком,
Я ледь на небі,
в ньому голод, святий піст.
Та повернімось до жаданих хоч би боком,
Щоб в кленах не дійти
до справжніх сліз...

Чого дивуються? од хмари —
а нічого...
Оце — така любов,
як вищий ліс…
А я люблю: правда, бачу
не в кожній Бога,
І повертаюся — на дух,
щоб збільшить ріст.

Любові ріст!
Любов росте із неба!
І Бог, зіходячи,
зніма одежі стос,
І одяга в любов Свою,
те всім, що треба,
І він простий — Любов, Слово, Христос.

Побачить Бога в кожнім —
це не тяжко,
Аби лиш Дух Святий у серці жив!
З ребра Христа, що побувало
на ножі,
Точиться викуп душам, кленам,
черепашкам...

2003