Людям дякую i Богу...
Що пишу свої вірші,
В них найшов свою дорогу
І що думи не грішні...
Що чарівна рідна мова,
Наче Пісня солов'я,
Ніжний смуток смерековий
Та величне ще ім'я...
Володію незбагненним
Та дарую всім рядки,
Вдовольняюся буденним,
Сивина ввійшла в роки...
Та казки всі пам'ятаю,
Що читали ще батьки,
Бо без них не буде раю,
Не розквітнуть васильки...
Не розквітнуть сади, доля
І коханої вуста,
Є на все Господня воля
І вона мені свята:
Все душею відчувати,
Ніжно пестити слова,
Наче матінка плекати,
Бо вони, як немовля.
Дати Віру і Надію,
Надихати на Любов.
З кожним віршем молодію
І вирує моя кров!
П.В.М. 27.07.2017г
Свидетельство о публикации №117072703241
Игорь Ревин 27.07.2017 15:30 Заявить о нарушении
Недавно вспоминал Вас!!!
Как всегда брак времени одолевает, а сейчас лето, только на ночь и надежда...
С уважением,
Владимир Прохода 28.07.2017 00:36 Заявить о нарушении