Земля скропилась кров’ю, не дощем,
Її ніхто зерном не засіває,
І повниться весь світ лунким плачем,
І нашу землю болем прошиває.
Встеляють землю голови синів,
А зверху кулепад ще досіває,
Вже не піднять їм від землі голів,
Хоч дома рідні і сім’я чекає.
Калюжі крові ріками стають
І запах диму нам наповнив груди.
Чом Україні миру не дають?
Коли ж той мир і спокій у нас буде?
Коли закінчиться та буйная війна?
Коли запахне миром у повітрі?
Коли ж наш ворог стямиться сповна,
Про це прошелестять дерева в верховітті?
26. 07. 2017.
Земля скропилась кров ю... не дощем
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2017
Свидетельство о публикации №117072700228
Свидетельство о публикации №117072700228
Рецензии