Маленький... Жовтий... I зненацька...

Маленький... Жовтий... І зненацька...
На груди впав липневий лист...
Ще на гілках – зелена праця,
а він – під коміром повис...

Яким то вітром чудернацьким
його на груди принесло?
Маленький, теплий, жовтий, хвацький:
спочатку вдарився в чоло,

а потім – вдарився у щоку,
і лиш тоді на груди впав...
Сухий, самотній, одинокий...
Дивився я – і не торкав...

Отак торкнуся – він на камінь
впаде, затопчуть, ось і все...
Щось людське сталось поміж нами –
мов янгол охрестив лице...


Рецензии