Маленький... Жовтий... I зненацька...
На груди впав липневий лист...
Ще на гілках – зелена праця,
а він – під коміром повис...
Яким то вітром чудернацьким
його на груди принесло?
Маленький, теплий, жовтий, хвацький:
спочатку вдарився в чоло,
а потім – вдарився у щоку,
і лиш тоді на груди впав...
Сухий, самотній, одинокий...
Дивився я – і не торкав...
Отак торкнуся – він на камінь
впаде, затопчуть, ось і все...
Щось людське сталось поміж нами –
мов янгол охрестив лице...
Свидетельство о публикации №117072609841