Джанкой
Лабетно посуває.—
І я кажу своє «майбуть»
І двері літа причиняю.
Авжеж! Серйозним є Джанкой.
Тільки що мало про це знають.
Місцеві глибшого не відкривають
Свого — ні каменем на брезі,
Ні вірою… ні домиком,
Ні томиком по лезу...
Лиш я — цю віру запитаю:
«Майбуть» — глаголю!
Двері чітко зачиняю.
12.05.2010, біля
храму нового
Свидетельство о публикации №117072605163