Як часто слів замало, щоб сказати, -
Наскільки я кохаю ту одну,
Що поглядом уміє наказати
Так довго залишатися без сну...
Для неї звуків ніжні переливи,
Мого фортепіано уночі,
І сотні свіч, що сяйвом мерехтливим
Здіймають душу десь у височінь.
У музиці звертаюсь і у віршах,
Але, коли стає замало їх,
За погляд вже ніщо не скаже більше,
Коли тепло душі в очах моїх...
Як часто слiв замало...
© Copyright: Андрей Головня, 2017
Свидетельство о публикации №117072602255
Свидетельство о публикации №117072602255
Рецензии