Гр м

          Грім


Ой, не терплять,
як перед грозою,
верха розкриття…
всі церковнії миші!
Древнє верха пошиття
Бог на себе залишив!

«На; цвяшка,  б’єм».
Молоток Богоматері
вицвіркує у благостині!..
Раз-два! (пишем А)
– Господи, кричать знизу, –
то чого так високо залізли?
Що ви там, у церкви на спині?
«Спокійно, – відрікую, –
Акупунктиня!»
З’єднуєм тут… що роз’єднано нині.

– Не розумієм, –
кажуть вгорі небожителі
і з землі земножителі, –
щось страшне як верху
                все пишеш…
Це ж треба! (пишем Б) –
Древні верхів пошиття
Бог на себе залишив…

«Ще пронизливіше», –
Богородиці слава гострить дух
                у святині!
Нема земним чим дихать…
Свіжість! – як на Небі –
Богом дихать однині…
А? (пишем В?)
Гостріше?

Від рук Самої: усіхсвятеє!
                хто проти любові…
Наскрізність! – видко небо…
свіжість!  – затікає!
той ясно не зі мною
хай навіть це дратва
той любов не даватиме
і любові не братиме
той з пігмеїв
                (рагулів, лохів…)
той і там – проти Любови
той – не з Нею!..

Щирі мої,
я ж вас попереджував:
що – молодий, живий,
з практикою,
я ж вас прошию – мов на небі:
акуратненько…

(пишіть Г)
Ви ж винуваті:
вас отямлював кріпко, дожно:
це ви вирощуєте –
               як для Неї – (!!) –
і для мене художника…
коротше, вирощуєте якусь
розкішну ахінею…

Та не затече, куди не слід,
                думочок вода!
Діву прославлюють…
А Її Художність?!
а я ж в серці – «навіки»,
і недавно наскрізне подав…
таким срібним подав

А ви: «Маємо любити…
та любові не маєм…
і от розкол…» –
Де? – під нашою з Нею любов’ю!
і все шахом-махом!..
Ви бачили, як Бог під небом
пошив черепаху?..


Майстер! – яка свобода чуття!..
Дух пахне добре…
чую: і ходить в Її-мої вірші…пише…
…Древнє верха пошиття
Бог на себе залишив…

6.08.2006