* * *
Ковалевичу Сергію, режисеру
Спочатку мислили, то – лиш красива гра.
Зеніт запікся –
Як він умирав!
По проводу із стовбурів до
стовбурів–
лісних –
йому в красі закапувало путь…
І ангелу рукою лиш махнуть –
І запах брів, і ладан, й запах ягід брів…
Точилося від стовбурів.
Крізь стовбурі.
Лісництва сховані – глухі –
поруч були.
Вони жили:
надкушену жили свідомість.
Бо цільний
мов дурепа був. – Натомість! –
і янголи пливли, його вели…
Суничні галяви зрікались – де вели!
Як він вмирав!
Від щастя умирав…
Городські бра зближались,
він не брав…
Бо Дух Небес не брав
і дух не брав.
Лише стежина ягід спечних Богородиці…
…Оце оказія була:
Дитина-то – злякалась банки ягід і втекла…
3.08.2006
***
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117072507845
Свидетельство о публикации №117072507845
Рецензии