* * *
Сідай і вір. І в цім урок.
І всіх затям.
Бо ти такий шнурок.
Прошиті цим книги життя:
Бог догори потяг.
Напровесні все, – нічого давати.
Сніг злиться: і до дихань –
ніздрюватий.
А всяк оглянувся!
Де золоте серце;?
І що? куди це старий ватник
пхати…
Поріг, одвірок, краби вікон –
мохуваті?
І скошеність, на повноводді, хати.
Треба б до двору реманент зібрати.
Рука-де-серце.
І уважна в Вишнім Мати.
16.02.2006
Сдайврвцмурок
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117072507822
Свидетельство о публикации №117072507822
Рецензии