В дкритий жар вогню в дкритий жар сердець

*   *   *

Відкритий жар вогню…
відкритий жар сердець…
відкритість моя –
                Богу схва;ла…
можливо, зад мій згадувавсь коню? –
нижню частину душ
притягувало піддувало…

А ноги щось протрумкали –
хрум–хрум, та й лягли ближче пічки –
                перестали…
Над жаром око Божеє шкварчало
Богу, видно, подобавсь окоєм
і жар вже скаливсь
й різку спостережливість –
в своє:
наводив…
кидав зір і в піл
і в сво;лок…
і пара йшла
за спиною у тінях пробігало… –
столітня всіх чужи;на…

і почуттів прикормивсь во;лок…

Спасенна ти…
відкритість: жар сердець
відкрита: жар обличчя
із жару пічки ти
мене виймала
як злато що для наковален –
в своє небеснеє начало…
Що кажеш?.. де?
Розпружся, ноче…
там… в старім ківоті опахала…

і чистотою
в чистоті вдаряла!
і скільки чистотою
з блиском ударяла? Бог…
або… неясно сло;вилося піддувало

та кішка
на душі
не зрячи мишки
пробігала:
Чи не багато честі піддувалу?

То й дим… а що там ніч?
Над все Божа ухвала…
Та й молодитись
ніг гильце
не перестало!..
Амен.
Рубін – га;лом…
У небі зірка!

27.12.2006