П сн в льних вулкан в

         Пісні  вільних  вулканів


Я;йця – ати-бати…
Зві;рі – ати-бати…
Скелі – ати-бати!
Доки будуть води тюльку гнати!
Доки станем своїм серцем
стіни-во;ди  пробивати!?
     Ай, і що нам за це скаже
     свята Божа Мати?..

Яйця! – а дай Неба вкрасти…
Звірі! – бач, із бога-Моря я;сти…
Скелі! – а лиш  нависати…
Доки будуть води морок гнати!??
Доки скажуть серце людське
страшним огнем
розминати–розмовляти?
     Ай, і що це мовить
     свята Божа Мати!..

Богу! –  в руку хто  цунамі???
Діві! – хто такий палає?! –
щоб огнем – слідом за каменем
не впасти?
Доки землю буде трясти –
все не сказане між нами?!


Бог – це знає.
Ай, брати цунамі,
ех, брати вулкане, серця-християне! –
хто це стане розуміти-пасти
як мене не стане?..


Доки сонний і вирячкуватий діл штовхати?
Доки серцем в небо діри пробивати?
Доки я любитиму Тебе так страшно!
Жона в квітах і в братах-вулканах,
              і в братах-цунамі!
Доки стане всіх штовхати –
що тепер не сказане над нами?!

Ай, брати вулкане!
Ай, брати цунамі,–
ай, брати-паса;ти!
хто ж бо став любов;ю посипати?
як язик ваш у мені
більше не встане…

Таж не хочуть,
таж не кличуть християне –
попелом прямо готовим
собі  глави посипати…

Хочуть бо любов похоронити…
Прагнуть, бач, без серцеоби;льниїх пожити…
Що ж то з попелом.
з нагаром – що до Неї
і до Нього – всім робити?

– Хто збудив тебе,
чиї гріхи хвостаті?
– Та схолонь!..
А ми на пліднім на тічку;,
як підповзем, таку картопельку посадим…
                Засмієшся!!

Яйця! – ати-бати…
Брехні – ати-бати!
Доки будуть сміх і гріх – нас доганяти…
Доки будеш стіни земні
й стіни в Небі – своїм серцем
пробивати?..
 
Богу! – хто в руку цунамі?
Ні, ви вправду не хотіли б впасти?..
Діво, озовися, спам’ятай їх:
з совісті не спали б…
Доки буде  Небо трясти–
те, що нині любиться між нами??!

Бог дасть, думаю, свій світ умити.
Або братам – дообмити…
Ай, брати-вулкани!
Як цунамі вівці пасти?! –
Хто ж вас буде так любити,
хто вам слово дасть заговорити!!–
як язик у серці відгорить,
й – не стане?

Господи… нема надії,
Окрім Неї, Діви і Жони, Марії.
Більш я до Марії –
глаголом повен…
Море буде! та й  затопим –
                любить станем!..

Якби Бог не планував Бетховена–
Нащо би Він створював титанів?!

…Ой, під Нею ми, рівновеликі,
в маю, і в воді,
в світах, в язи;ків…
Я від Неї – вас любов’ю па;стиму,
тут вспокояться – бо здє мене не стане.
Бог не спить! – щоб житу не пропасти!
Ох, серця-титани!..

5.12.2006