Гину... Перевела Римма Батищева

А я жива - з одним тобою,
Мов закодована навічно!
І шифр таємний і магічний
Чи називати ворожбою?

Без тебе серце – скеля з льоду,
Душа вже мертва, тіло – в пеклі…
Чортам дивитись – насолода,
Бо суперечки йдуть запеклі:

А чи смоли наносить іншим,
А чи сама у ній потоне…
Мені ж і в ній без тебе – ліпше…
І зачекався вже Хароне…

Було «учора», де кохала
До божевілля наші ночі,
І є «сьогодні» де кохаю,
Нехай безтямість ще лоскоче!

Німе кіно знімалось роки
У нім любили, що лишилось
Від мене: тінь, турботу, спокій…
Усе псувало гордість-шило,

Бо ти – господар, мій обранець,
Все інше зайве і нікчемне:
Якісь уламки порцеляни…
І витрачався час даремно…

Є «від» і «до», і я – порожня,
А тіло прокляте… О, пам’ять:
Твої вуста і дотик кожен,
І запах, й голос…  Дрова палять…

Сама підкину, щоб відчути
Ту пристрасть, збудження і слабкість,
Теж пульсування призабуте…
Без тебе гину….гину… крапка.
(11.07.17)

Перевод с украинского Риммы Батищевой:
http://www.stihi.ru/2017/08/09/4876

Оплетена в волшебный кокон,
А в нём жива - с одним тобою!
Зашифровали тайным кодом,
Его считать ли ворожбою?

А без тебя – не сердце – айсберг,
Душа мертва, и в пекле тело…
Мою печаль поднявши на смех,
Всё черти спорят оголтело:

Смолы другим нальёт погуще,
Сама ли в ней она утонет…
Мне ж без тебя – погрязнуть лучше…
Нуждаюсь я уже в Хароне…

Ведь было «прежде», где любила
До исступленья в наши ночи,
Любовь «теперь» не притупилась,
Безумство пусть ещё щекочет!

Годами шло кино немое…
Любили в нём, что оставалось
Во мне: заботу, мир покоя…
Но гордость-шило помешало.

Ведь ты властитель мой, опора!
И остальное всё - впустую:
Осколки битого фарфора…
Мгновенья те пропали втуне…

Есть «от» и «до», пустая жажда,
А тело проклято… О, Боже...
Твой поцелуй я помню каждый,
Твой запах, голос… Душу гложет…

Сама травлю себя, чтоб снова
Вкусить безумного глоточка
той страсти, дрожи, пыл любовный...
Я гибну… гибну, милый… точка.