Стихія
(стан Львова)
Я на Замковій — Львів унизу, а стихія — над ним,
А гортанню згортається і розгортається клекіт —
То я сам… то не беркут…
І вже знаю таке, що не зна ні один.
Заганя леопарда біда — ще не смерть —
до вершин!…
Львів, впустивши мене, провалився до ями.
Тут я сам. То — приходжу до тями.
Тут, на рідній єдиній Горі — Бог один!
Боговидець поет в голубінні нагірно воскрес.
Йдуть із пекла вали. Наркотичні дими Ойкумени…
Роде,
я підніму тебе сам до небес!
Або ти задихнешся без мене!
Приготуйте мені свій безумний отруйний вінок!
Клубок сну — із життя розмотався пророчо:
Дух очима стріляє із душ магнетичних жінок…
Відлітають орлицями в Небо очі.
18.10.1990
Стих я
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117072404828
Свидетельство о публикации №117072404828
Рецензии