Г мн Св тлу

       Гімн Світлу

Очі звикають
       на панікадило світла —
На надмір світла!
обновляють світла міру!..
Хто ж звик до темноти
од того світла радість — втікла,
Немов жона чи муж коханий...
І слабне навіть тіло віри...

Ставаймо вже синами Світла —
Ісус просив.
Світіть, хто серцем правий!
Все можуть злобні,
тільки в святості розквітнуть —
не можуть:
         бо не моляться...
         не в принципі —
         в підходові тупі,
         хай Бог їх справить...

Молитва — світить!
Це єднання з Сином:
Із Серця — серцем,
з Слова — словом:
                надмір:
Світло — у нас і поза нами...
Воно — святе, і літія ця сильна!

В єднанні з Сином —
                переповнення й зливання...
І світла є душа
                і поруч хто — щасливий...
Усе зростаюча любов і світло
                й всеєднання
Лиш на однім, що всіх єдна, —
Із Серця Сина зливі!!!


І ви не мовите, що Дух не кликав й я —
До вже небесних, то й безумних літій!
Бо в тих — все буде, страшно і сказать: сім’я(!?),
Та без любові й світла,
                низмонолітність...

Й на що мене Пречиста,
                Жінка в Сонці надихає:
Чи ви в Ісусі?
Незакритий склад це знає:
Вона незмірністю і проливає
                й всіх спасає,
І я у Дусі,
й всім серцям співаю...


І всіх молю:
здійміться над держави

Й світіть, хто серцем правий!
В будуччині у вічнім світлі —
                остаток-монолітність...
Гімн Світлу.
Бог — Блаженством — в світлих.

10.11.2005