Покидаєш свій дім. В пошуках
дороги здаються типовим квестом
Сплетінням із всесвітів і часопросторів
Сюжетом із chanson de geste.
Скелями, хмарами, селами
Як на долоні - ніч і ти.
На порослому полі зерня -
проросте, як почнеш іти.
Понад вітром, сплетінням із вихорів
Ти почуєш той шепіт - "Йди!"
Ти заглянеш у сотні прірв -
і побачиш їх у собі.
Відзеркаленням будуть шкіритись
Як павук, що плете стежки,
що колись стануть шляхом, чи білими
Матіолами будуть цвісти.
І усі знання з географії
Щезнуть, як в вогнищі хмиз
Ти родився творити карти
А не бачити світ у них.
На волинці, як еха відлуння, -
То з тобою говорить земля
Через брохи, дольмени і дуни,
Через пісню, що в серці жива.
Як почнеш іти - не спиняйся,
Бо дороги - самі перехрестя,
Лабіринт із пісень чугайстра,
Що тягнеться із твого серця.
***
© Copyright: Юлия Арвенн, 2017
Свидетельство о публикации №117072410077
Свидетельство о публикации №117072410077
Рецензии