* * *
«Проводжаючі, вийдіть.»
Їх виходять –
виносить їх дух...
Дух вагонний...
він своїх поніжить ще.
Якщо я від тебе,
таємно Проводжаюча,
не відійду...
Ти є моє єдине прибіжище.
Ти –
глибоко-глибинне
мені прибіжище...
Пам’ять-любов
моя...
і серця
Твоє зачало.
Чом це я від любові біжу,–
нерозумне лоша?
Гуашшю розтягнутою –
і вогнем
завіконним
лишав...
Першою ніколи Ти
серце моє не лишала!
Ночі каламар
гукне – в манність
й зоряну тишу.
Я перо візьму – через
лікті.
Дух ніжить ще.
Навіщо, бездомний,
я любов іще пишу?
Ти мені єдине
глибинне
прибіжище.
7.02.2008
***
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117072304516
Свидетельство о публикации №117072304516
Рецензии