Київ і Антоній Печерський
Коли брати
не хочуть тут Антонія —
Антоній йде.
У Києва не забира
плутонія.
На Крим
в Чернігів
на Афон — вершинно
тут плачуть без голів —
рамен аршини
аж до Афону
ця безголовість тону
й заплутані
із незабутнім стогоном
немов з плутонієвим
стогоном —
назад — просять
сюди Антонія...
і підпирають ві;ки
вікам заходу
злотовані червоні
злотовані —
чи вже вертається
їм до печер Антоній?
холодні як свинячії хвости
і заливається слізьми
за них Антоній —
у Бога він святий.
Й чека своє плутоній...
26.03.2012
Ки в Антон й Печерський
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117072304382
Свидетельство о публикации №117072304382
Рецензии