Я сонце проводжала на даху
Останні промені у келиху згасали,
І око тішилось небесному шляху,
Яким години вечора збігали...
Озвався десь у заростях цвіркун.
Співай мені, співай, малий музико!
Ось-ось Орфей торкнеться струн,
Щоб закохати німфу Еврідіку...
Це справжнє диво: там, удалині,
Сріблясте море обрій обіймає,
Все навкруги неначе у півсні...
А у душі, здається, ліра грає.
Свидетельство о публикации №117072100597