то гроза св ти позб галися в тебе...
а не знаємо найпотрібнішого:
самих себе.
Не знаємо того, хто живе в нас.
Якби ми знали і пам’ятали те, що живе в кожному з нас,
то життя наше було б зовсім інше.
(Г. Сковорода)
* * *
то гроза — і світи позбігалися в тебе
і — як під деревом
часу дощ не вбачає
що там виношуєш ти
от у грозах сонця —
і повідпускаєш сам їх: ще:
народжений в Богові
народиш світи
1995
Свидетельство о публикации №117072103867