то гроза св ти позб галися в тебе...

                Нам недобре від того, що ми знаємо багато зайвого,
                а не знаємо найпотрібнішого:
                самих себе.
                Не знаємо того, хто живе в нас.
                Якби ми знали і пам’ятали те, що живе в кожному з нас,

                то життя наше було б зовсім інше.
                (Г. Сковорода)


* * *

то гроза — і світи позбігалися в тебе
          і — як під деревом
часу дощ не вбачає
                що там виношуєш ти
от у грозах сонця —
                і повідпускаєш сам їх: ще:
народжений в Богові
народиш світи

1995


Рецензии