Я виривалась так з полону

Я  виривалась так з  полону,
Зривала  пути  через  міць
Моєї  нехоті.  До  скону
Не  зрозуміти,  в  чому  річ.

Тії  солодкої  неволі,
Що  з  рук  твоїх  її   пила,
Тії  теплячої   юдолі,
Що  своїм  чаром  завдала -

Тобі, мій  вороже і  друже...
...Не зрозуміть. І  не  забуть,
Як  квилить чайкою і тужить
Минулих  днів  чарівна суть.


Рецензии